Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 16.06.2019, 04:52



Водянська
загальноосвітня школа 
І-ІІІ ст. №1 ім.Ф.О.Окатенка

Меню сайту
Форма входу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 284
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Новини ОСВІТА.UA
Корисні посилання
Ми на Facebook

https://sites.google.com/view/kamertonkon/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D1%96%D0%BC-%D0%BF-%D1%8F%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%B0

http://kaffilosofii.wixsite.com/kafedra-filosofii/blank-e728h

https://imzo.gov.ua/mizhnarodniy-konkurs-yunih-istorikiv-leleka/

http://zw.ciit.zp.ua/index.php/%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BF_%D0%92%D1%81%D0%B5%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%22%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%22_2017_%D1%80%D1%96%D0%BA

https://imzo.gov.ua/zahodi/konkursi-dlya-uchniv-pto/mizhnarodna-gra-zi-svitovoyi-literaturi-sunflower/

http://www.ciit.zp.ua/index.php/it-project/miksike-v-ukrajini/konkurs-pranglimine

http://www.ciit.zp.ua/index.php/ourwork/olimpics/olimpbeaver

http://zw.ciit.zp.ua/index.php/Медіафестиваль_для_учнів_«Знання_-_дороговкази_у_майбутнє»,_2017

http://kaffilosofii.wixsite.com/kafedra-filosofii/blank-gy4x6

http://kaffilosofii.wixsite.com/kafedra-filosofii/blank-jwuey

https://mofizkult-zp.blogspot.com/p/blog-page_1661.html?spref=fb&fbclid=IwAR2z0bkW_cS2H42_Xq4ZijQd9xpfC2jv09WA3cmeVyAiKneQvEdb2L74G00

https://mofizkult-zp.blogspot.com/p/blog-page_9078.html?spref=fb&fbclid=IwAR3DpwecJOfBK7IpAPe04HXxBZnLCZp0NdnoeTW9GYt6M00Rxc2TJCufMf0

Форма входу

Розвиток сільського господарства у післявоєнний період (1944-1990 роки)

Розвиток сільського господарства у післявоєнний період (1944-1990 роки)
Війна відкотилась на Захід. Кам’янсько-Дніпровський район і село Водяне були звільнене від загарбників.Зусилля селян були спрямовані на відбудову зруйнованого війною господарства. Вся робота лягла на плечі жінок, літніх людей, підлітків і навіть дітей. У колгоспах села залишилось лише 4 трактори, 2 комбайни, 2 молотарки, 7 сівалок, декілька віялок, плугів та бричок, але й вони були зіпсовані - їх необхідно було ремонтувати. З худоби лишилось лише 5 коней, 6 волів, 19 корів, 120 овець та 57 голів птиці.
На землях водянських колгоспів німці залишили 3 лінії оборони – це траншеї, бліндажі і чимало мін та боєприпасів та ще й лежали тіла убитих німецьких та радянських бійців. З жінок та підлітків були створені групи, які зносили тіла наших бійців до братської могили, що розміщалась у лісосмузі, а тіла німецьких солдат ховали прямо в полі. Деякі підлітки пройшли короткочасне навчання і під керівництвом старших займались розмінуванням мін та боєприпасів.
Успішний наступ нашої армії, перспективи на швидке закінчення війни розпалювали трудовий ентузіазм колгоспників, викликали у них бажання всіма силами допомагати відбудовувати господарство і забезпечити фронт хлібом та сприяти нашим бійцям якнайшвидше розгромити ворога.
Селяни орали землю коровами та копали лопатами, боронували граблями, а на літо готували серпи та коси. В той час на збирання врожаю в селі вийшло 700 жінок. Було дуже важко, але із збиранням хліба впорались за 17 днів. Тільки у колгоспі «Перекоп», який найбільше постраждав в період окупації, ручними возиками на заготзерно було вивезено 137 тонн пшениці врожаю 1944 року.
Так самовіддана праця колгоспників долала труднощі. 70-річний А.С. Круть, працюючи сторожем у колгоспі, ремонтував гарби і ярма, протягом зими він змайстрував 45 ручних граблів. 63-річний Т.Б. Бабич відновив вальцеву машину, відремонтував молотарку і працював на ній машиністом.
Трудівники села Водяне проявили турботу і про відновлення культурних закладів. Було відремонтовано клуби трьох колгоспів, де організували гуртки художньої самодіяльності. Вчителі разом з односельцями, не чекали, коли будуть відремонтовані шкільні приміщення, розміщали класи у житлових будинках і учні продовжували навчання.
820 водянців брали участь у відбудові Дніпрогесу. За самовіддану працю бригада колгоспу імені Леніна на чолі з Настею Капленко була нагороджена перехідним Червоним прапором обкому комсомолу і управління будівництва Дніпробуду. Бригада колгоспу «Перекоп» під керівництвом Г. Оверко на кам’яному кар’єрі була одна з найкращих і утримувала першість, а бригада колгоспу імені Калініна на чолі з Вірою Малою виконувала завдання більш ніж на 128 відсотків і управління Дніпробуду за ударну працю їх преміювало. Зароблені гроші вони внесли в фонд будівництва військових літаків для фронту.
Значна частина молоді села була направлена до Донбасу на відбудову шахт. В шахтах вони проводили укріплення забоїв та розчищали колії, готували їх до видобутку вугілля.
Після закінчення війни в село стали повертатися демобілізовані воїни. Багато хто з них був неодноразово поранений, контужений – з підірваним здоров’ям. Більшість фронтовиків заліковували рани і активно включались у відбудову народного господарства. Разом з ними почала повертатись і молодь, яка насильно була вивезена до Німеччини на каторжні роботи. Багато кого з них було направлено на відбудову шахт Донбасу та Дніпрогесу.
Важко було всім відбудовувати народне господарство, але ще важче було пережити голод. 1946 рік був тяжкий. Врожай майже весь пропав. Достатніх запасів продуктів не було. І в Україні почався голод. Люди їли, що тільки можна було їсти. Ходили в кучугури викопували козельці, виливали ховрахів водою з нір, ловили рибу в річці та озерах. Де брались сили у людей, щоб працювати в полі? Але все ж таки пережили ці труднощі.
Поступово країна заліковувала рани. Вже у 1948 році було засіяно 3662 га зерновими культурами. Тваринницькі ферми не тільки відновлені, а й розширені і добудовані. Також було побудовано п’ять польових станів, проложена високовольтна лінія електропередач довжиною 9,6 км, відновлена насосна станція для зрошення 60 гектарів землі. Знову почав працювати вальців млин, олійниця та цегельня.
1 вересня 1949 року в селі Водяне було велике свято. До села приїхали чеські робітники, які привезли до колгоспу імені Калініна іменний Червоний прапор, який фашисти вивезли під час окупації. Він знаходився у чешському місті Упіце. Чеські друзі вручили його господарям. Жителі села тепло вітали гостей і щиро їм подякували.
У 1952 році водянці виростили високий врожай всіх зернових культур, в середньому 20 центнерів з гектара. Прибутки колгоспів Калініна та Леніна перевищили 2,5 млн карбованців. Ланка колгоспу, яку очолював Павло Скупий виростила по 115 центнерів кукурудзи з гектара. Їй було вручено перехідний Червоний прапор обкому комсомолу, обласного управління сільського господарства. 12 передовиків були відмічені державними нагородами.
Високих показників добивався комбайнер Михайло Бова. Він у 1951 році комбайном С-5 намолотив 810 тонн зерна, за що йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.
У 1954 році за досягнення в розвитку сільського господарства учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки були бригадири Михайло Капля, Данило Лукашов, Настя Капленко, голови колгоспів Олексій Пархоменко та Андрій Нечаєнко, комбайнер Михайло Бова.
В цей час колгосп ім. Калініна одержав прибуток у два рази більше від планового. Колгоспники одержали по 5 кг зерна і 5 карбованців на кожен трудодень. Заробіток чабана Трохима Скрипника становив більше 12 тисяч карбованців, а Василя Кіриченка 14 тисяч карбованців.
Після закінчення будівництва зрошувальної системи на Кам’янському поду у 1953 році понад 2,5 тисячі гектарів колгоспних земель почали зрошувати. Це сприяло підвищенню урожайності і росту економіки колгоспів. Урожай овочів досяг до 300 центнерів з гектара, в пшениці 40-50 ц з га. Загальний прибуток у колгоспах склав 9,4 млн карбованців у перші роки зрошення полів.
У 1956 році колгосп ім. Леніна і колгосп ім. Чапаєва («Перекоп») об’єдналися. Їх очолив Григорій Клішин. Тепер у селі два колгоспи – ім. Леніна і Калініна. Це були великі багатогалузеві господарства. Крім рослинництва вони займались тваринництвом, садівництвом і овочівництвом. Через землі цих колгоспів пройшла розгалужена зрошувальна система, яка охоплювала більше 2,5 тисяч гектарів землі. Економіка колгоспів з року в рік зміцнювалась. Вони стали передовиками у районі.
Об’єднання колгоспів сприяло розвитку колгоспного ладу, раціональному використанню техніки, зниженню собівартості сільськогосподарської продукції, зростанню культурного рівня колгоспників.
31 вересня 1953 року колгосп ім. Леніна відвідали румунські гості на чолі з першим секретарем ЦК Румунської робітничої партії Георгієм Деж. Гостей зустрічали голова колгоспу Г.Т. Клішин, члени правління, актив. Голова колгоспу детально розповів про роботу колгоспу. Особливий інтерес румунські гості проявили до вирощування кукурудзи на зрошувальних ділянках. На полях вони спостерігали за роботою дощувальних машин, за поливом по борознах і зрошенні гібридних посівів кукурудзи.
23 квітня 1957 року був створений радгосп «Водяне». Йому було передано 14700 га землі, 45 тракторів, 8 комбайнів та інша техніка. Також 2700 голів великої рогатої худоби, в тому числі 820 корів.
У 1958 році виробництво молока зросло в 1,2 рази, м’яса в 1,4 рази. Урожайність зернових становила в середньому 20 ц з га. В радгосп вступило 1600 працездатних жителів села.
До району також вступила промартіль "Перемога”, працівники якої раніше займались виготовленням віників, плели корзини, мітли, та виготовляли меблі з лози (столи, стула, ліжка).
Авангардну роль у мобілізації працівників радгоспу на виконання завдань семирічного плану відіграв партком, створений у 1958 році. Партійна організація радгоспу налічувала 137 комуністів. Вони виступали ініціаторами впровадження у виробництво передових методів праці. Так, П.Я. Оверко і М.О. Чамкін застосували на фермах нову систему доїння корів, що підвищило продуктивність праці доярок, вдвоє знизило собівартість центнеру молока. Це дало можливість перейти на ланкову систему, застосувати механізацію.
У 1958 році в радгоспі «Водяне» були збудовані нові корпуса ферм. Всі корівники були електрифіковані і механізовані. Важливе місце в житті радгоспу зайняв робочий комітет. Профсоюзні організації стали глибше займатись охороною праці і покращенням побутових умов. Робітничий комітет разом з адміністрацією щороку розробляли заходи морального і матеріального заохочення, приймали на загальних зборах колективний договір.

Рух за комуністичну працю охопив всі виробничі колективи. За роки восьмої і дев’ятої п’ятирічок збільшилися посівні площі зернових та овочевих культур, зросла їх урожайність, зросла матеріальна база. У господарстві працювало 179 трактористів, 29 комбайнерів, 110 шоферів, 10 електриків, 8 зооветеринарних спеціалістів, 17 агрономів, 13 бухгалтерів, 10 інженерів з вищою та середньо-спеціальною освітою. Зросла матеріальна база радгоспу.
В господарстві нараховувалось 117 тракторів, 29 комбайнів, 66 автомашин, 180 електромоторів. За добросовісну працю велику групу працівників було відмічено урядовими нагородами. Кавалерами ордена Леніна стали трактористи М.І. Кодінцева і бригадир тракторної бригади І.Ф. Живогляд; орденами Жовтневої революції – овочівник П.Т. Скрипник, завідуючий молочно-тваринницькою фермою П.Я. Оверко, секретар парткому А.П. Денисенко; орденами трудового Червоного прапору – механізатори І.М. Білик, І.М. Калініченко, І.М. Гнатієнко; орденами Слави ІІІ ступеня комбайнер В.П.Дуля, бригадир В.Ф. Сидоренко, овочівник М.І. Скрипник, І.В. Оверко, орденами «Знак пошани» В.М. Криворучко, І.П. Громовик.
З 1964 року в радгоспі працювала Герой соціалістичної праці, делегат ХХIV з’їзду КПРС Зоя Михайлівна Пархоменко. Аж до самого виходу на пенсію Зоя Михайлівна очолювала колектив птахоферми, проявляючи неаби-які організаторські здібності.
Наставник молоді Григорій Михайлович Боровик прийняв естафету від свого батька Михайла Макаровича. Він багато років працював механізатором, вирощував хліб, орав землю, потім був комбайнером. Його груди прикрашали державні нагороди – орден «Знак пошани», медалі «За трудову доблесть», «За трудову відзнаку».
Працювало в радгоспі і молоде покоління Боровиків Володимир, Дмитро, Василь. Вони прийняли естафету від батька і стали механізаторами. Їх працю високо цінували у радгоспі – неодноразово вони одержували подарунки, грамоти, премії.
У 1977 році радгосп «Водяне» за високі трудові успіхи одержав свідоцтво Головного комітету ВДКП СРСР. В цей період вже застосовуються розсадно-посадочні машини і томатно-збиральні комбайни, встановлена томатна лінія, проводяться протиерозійні заходи, розсолення земель у поду, вносяться органо-мінеральні добрива. Багатьом було присвоєне звання «Кращий по професії»: В.Ф.Антонюк – «Кращий дояр», І.П. Нечаєнко – «Кращий садівник», Д.І. Солов’-ян – «Кращий механізатор», В.І. Кузьменко – «Кращий шофер».
За період керівництва радгоспом «Водяне» директорів О.Д. Легези і Г.М. Зубка держава виділяла великі кошти для придбання комбайнів, автомашин, тракторів і іншої техніки. При активній підтримці партійної, профспілкової, комсомольської організацій, які в свій час очолювали досвідчені керівники А.П. Денисенко, А.Х. Нечаєнко, П.В. Буряк, М.М. Герман, П.Г. Василенко, Г.Г. Кива в різних галузях між робітниками було організовано змагання за комуністичне відношення до праці, в якому приймало участь понад 600 чоловік, багатьом із них було присвоєно звання «Ударник комуністичної праці».
Значно змінився рівень благоустрою, культури, побуту трудівників села. В радгоспі були збудовані будинки для переселенців, три гуртожитки, середні школи № 1 і № 2, дитячий комбінат, блочні теплиці, комбікормовий завод, АВМ для виробництва вітамінної муки, харчові блоки в кожному відділенні та гуртожитки. За ті роки в селі побудовано понад 1800 індивідуальних будинків мешканцями села, до ферми радгоспу прокладено 18 км бруківки, 1600 водянців користувалися газом в балонах. Жителі села придбали понад 1200 легкових автомобілів, 1600 мотоциклів, 1870 телевізорів. В ощадкаси села Водяне були внесені вклади на суму 8 мільйонів 250 тисяч карбованців. В трудових колективах радгоспу працювало понад півтори тисячі робітників та спеціалістів.
Передові комбайнери В.П. Дуля, І.М. Гнатієнко, В.І . Квач, А.С. Катишкін, В.М. Гнатієнко, О.С. Касатий за сезон збирали на площі 300 га кожний, намолочуючи 800-900 тонн зерна на комбайн. І.М. Гнатієнко їздив до Монголії допомагати збирати хліб. На весь район були відомі ланкові механізованих ланок по вирощуванню кукурудзи, соняшника, хліба, овочів В.С. Калініченко, М.А. Косинський, М.Я. Василенко, І.М. Білик та механізатори В.І. Комишній, Ф.Я. Березняк, Ф.І. Концур, В.Д. Кондратенко, В.І. Соколов, І.М. Білик,В.Г. Боровик, І.М. Василенко. Уміло керували механізаторами бригадири тракторних бригад Г.М. Лифарь, М.М. Калініченко, В.Ф. Сидоренко, І.А. Черниш, С.П. Пархоменко.
Колектив автопарку який довгий час очолював Г.Д. Піддубний та механіки В.Т. Рябуха і А.А. Лукін, завжди були опорою всього трудового колективу.
Інженери радгоспу Ф.А. Василенко, В.А. Гончаренко, В.П. Венжега, В.Ф. Василенко постійно дбали, щоб своєчасно була відремонтована техніка й налагоджений виробничий процес. Вмілі організатори сільськогосподарського виробництва, керуючи відділками по вирощуванню овочівництва та фруктів В.І. Павленко, П.Я. Рудоман, В.Ф. Гура, Я.О. Піскоха та парниководи Т.Т. Скрипник, Л.Ф. Галушка, агрономи В.М. Дмитрієв, В.М. Коваленко, М.Г. Волошин все робили щоб був високий врожай, щоб щедро родили радгоспні лани.
Колектив електроцеху під керівництвом Г.І. Маєвського, В.Ф. Гальчинського, А.І. Скрипника безперебійно забезпечували постачання електроенергії і стабільну роботу всього електричного обладнання.
Будівельна дільниця, яку в свій час очолювали досвідчені майстри будівельних справ І.І. Кірієнко, А.І. Мендрик, В.М. Єфименко, А.Л. Куратченко організували свій колектив на будівництво та ремонт польових станів, корпусів ферм, гуртожитків, переселенських будинків, головної контори радгоспу «Водяне», приміщення сільської ради, дитячого комбінату, крамниць та інших об’єктів. Звісно це заслуга в першу чергу робітників цієї дільниці, які приклали багато зусиль для досягнення успіху. Це такі робітники: І.І. Будівський, В.І. Журба, І.М. Сущенко, Є.О. Москаленко, І.М. Разнатовський, Г.І. Остапенко, Н.М. Маслівець, Н.Ф. Дорошенко, М.О. Савеленко, М.А. Марченко, Т. Чумак та інші.
Особливо багато уваги і часу в радгоспі приділяли розвитку тваринництва. На трьох молочнотоварних фермах розміщувалось 4,5 тисячі голів великої рогатої худоби, свиней, птиці. Колектив ветеринарних лікарів та їх помічників у складі В.І. Шляхова, В.В. Галушки, О.І. Розанцева, М.М. Самсоненко, В.С. Шишлакова, Є.О. Міздрюка, І.К. Чеверди, завідуючих ферм Ф.Л. Василенка, О.І. Ященка, М.С. Концура, Я.Г. Бондаренка, В.В. Концура, М.Ф. Гусинського, П.Я. Оверка, А.М. Жиліна, М.І. Квач, зоотехніків Є.В. Лимаренко, В.К. Ковальчука, І.Ф. Удовиченка, забезпечували їх ветеринарне і зоотехнічне обслуговування. А трудові колективи МТФ виконували і перевиконували плани по надою молока та здачі державі м’яса.
Саме передові доярки Н. Прудка, Р.М. Юрійчук, Т.М. Осипова, В.Ф. Антонюк, Т.А. Гончаренко, Є.В. Калініченко, І.М. Калініченко, М.С. Біліцька, П.С. Оверко, М. Шевер, П.В. Антонюк та робітники по догляду за худобою П.С. Павленко, П.М. Громовик, Ф.П. Галушка, С. Дяченко показували приклад для інших.
У керівництва радгоспу «Водяне» були налагоджені тісні зв’язки з промисловими підприємствами міста Запоріжжя. Робітники промислових підприємств та студенти середніх та вищих навчальних закладів щороку влітку та восени приїжджали в радгосп допомагати збирати багатий врожай. А між колективами промислових підприємств та робітниками радгоспу були заключені договори про шефську допомогу.
Тобто оновлювалось сільське господарство, розбудовувалась соціальна сфера, заможнішими ставали люди, встигаючи працювати на виробництві і вирощувати овочі на присадибних ділянках.
З розпадом Радянського Союзу і проголошення незалежності України значно змінилась ситуація у державному секторі економіки, виникли зовсім інші умови і методи господарювання.

Календар
«  Червень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Пошук
Архів записів
Друзі сайту

Телеканал УТ-1

Телеканал ЗАПОРІЖЖЯ

  • Газета "Новини дня"
  • Газета "Знамя труда"
  • Каменка-Днепровская
    /городской портал/
  • Вищі навчальні заклади Запорiжжя

    Запорізька облдержадміністрація

    Департамент освіти і науки Запорізької облдержадміністрації

    Запорізька область.ІСУО

    Курс ШКОЛА

    Острів ЗНАНЬ

    On-ляндія. Безпечна веб-країна

  • ЗапоВики
  • Інформатика та інформаційні технології в освіті. Кафедра ЗОІППО

  • Інноватика в сучасній освіті

    Освіта Запорізького краю 2018

    Методичні рекомендації до нового навчального року

    Нова Українська школа

    Багатомовна освіта

    Початкова освіта

    ucojo.gif
  • ucojo.gif

    Цей день в історії
    Свята України
    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Календар України

  • Максим Ященко,Николай Ященко © 2019
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz