Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Середа, 21.04.2021, 03:34 |
| |
Вітаю Вас Гість |
|
Село Водяне під час громадянської війниСело Водяне під час громадянської війниВ 1914 році почалась Перша світова війна. Більше половини працездатних чоловіків були мобілізовані на фронт, багато сімей залишились без годувальників. Війна лягла важким тягарем на плечі селян. Вся економіка країни була підпорядкована інтересам фронту. Різко зменшилось виробництво хліба та інших товарів першої необхідності. У 1915 році незадоволення селян війною вилилось у стихійні виступи мобілізованих до армії, яким не видали грошей на харчі. Підтримані селянами, вони організували заколот. Лютнева революція не виправдала сподівань селян Водяного. У квітні 1917 року в селі обрали волосну Раду, але більшість місць у ній захопили заможні селяни. Головою революційного комітету був обраний Микита Котелевець. Перед місцевими більшовиками стало важливе завдання – завоювати селян на свою сторону, збирати сили революції. Поступово селяни починали розуміти непослідовну політику тимчасового уряду. Цьому сприяла роз’яснювальна робота колишніх фронтовиків, що повертались додому. За дорученням нікопольських більшовиків столяр К.А. Чорний у липні 1917 року організував у Водяному більшовицький осередок. Головою обрали учасника селянських заворушень 1905-1907 рр. селянина – бідняка К.М.Покутнього, секретарем К.А. Чорного. Невдовзі в селі налічувалось близько 500 чоловік співчуваючих більшовикам. Більшовицький осередок організовував мітинги, роз’яснював політику більшовиків, викривав місцевих есерів та націоналістів. У липні 1917 року в селі відбулися демонстрації та мітинги спрямовані проти тимчасового уряду. В цей час прибув з фронту селянин – бідняк Михайло Пантелейович Концур в чині унтер-офіцера з більшовицьким настроєм організувати партизанський загін, але більшовицький осередок не дозволив формувати загін, так як для цього не все було готово. Після перемоги Жовтневої революції селяни Водяного обрали нову Раду, головою став М.С. Самарець. До Ради увійшли Н.М. Покутній, К.А. Чорний, М.В.Пархоменко, Г.Ю. Лифар, Д.Т. Касай, М.П. Концур, М.А. Чорний, Н.К.Прокіпець. В січні 1918 року водянці послали у Петроград ходаків для одержання інструкцій від Радянського уряду. Серед ходаків був М.В. Пархоменко. У листопаді 1917 року більшовики створили волосний ревком, який орга-нізував загін самооборони, що охороняв громадський порядок, викривав контрреволюціонерів та спекулянтів. Командиром загону був призначений моряк-більшовик Никифір Корнійович Прокіпець. Палко вітали водянці ленінські декрети про мир та землю. Не чекаючи додаткових вказівок, бідняки почали відмежовувати надлишки землі заможних селян (куркулів) – брали на облік їх землі, лишки реманенту, призначали своїх довірених для охорони майна. В листопаді 1917 року волосний ревком рекомендував К.А. Чорного депутатом Мелітопольської повітової Ради робітничих, селянських та солдатських депутатів і працював він у Мелітополі членом виконкому до квітня 1918 року, тобто до приходу німецьких окупантів на Україну. У січні 1918 року волосний ревком приступив до розподілу церковних і поміщицьких земель та роздачі цих земель безземельним і малоземельним селянам. Для цього була створена комісія у складі Ю. Сущенко, Г. Лифар, М.Покутний. Заможні селяни чинили активний опір цьому перерозподілу. Сходи селян проходили кожен день. Класова боротьба в селі не вщухала. 6 січня 1918 року атеїстично налаштовані водянці посадили сільського батюшку Михайла Чехранова разом з матушкою Софією на лінійку (бричку) зв’язали руки і повезли до річки Конки, де вже була вирубана ополонка, прив’язали до них каміння і наказали стрибати у крижану воду. Єдине що попросив батюшка перед смертю, розв’язати руки аби можна було помолитись. Після молитви батюшка Михайло та матушка Софія стрибнули в ополонку. Так своє земне життя закінчили протоієрей Михайло Якович Чехранов та матушка Софія. Церковного старосту Василя Бабича і учасника російсько-японської війни Марка Щербину, які намагалися захистити батюшку, активісти побили. В першій половині квітня 1918 року село Водяне окупували австро – німецькі війська. Знову була відновлена волосна управа, старостою був призначений Євдоким Пересада. Користуючись підтримкою окупантів, підняли голову незадоволені радянською владою багаті селяни. Переслідувані німцями і гайдамаками члени ревкому і активісти пішли у підпілля і почали активну партизанську боротьбу проти окупантів, всіляко заважали їм переправляти через Дніпро награбоване майно і худобу. Для боротьби з окупантами більшовики водянської волості вже у травні 1918 року організували підпільний більшовицький комітет, який очолив М.С.Самарець. Явочні квартири, де більшовики проводили збори, були у К.А.Чорного, Д.Т. Касая, М.Т. Концура. Передові селяни вірили у перемогу Радянської влади, чинили опір окупантам, які грабували населення і вивозили до Німеччини продовольство, худобу, награбоване майно. Гайдамацький режим викликав у селі масове незадоволення серед селян та солдат, які повернулись з австро - німецького фронту, створювали загони самооборони і готувались до боротьби з окупантами. У серпні 1918 року за завданням підпільного комітету М.С. Самарець виїхав до Кам'янки з'ясувати становище, але зрадники видали його петлюрівцям. Водянські більшовики К.А. Чорний, Н.А. Чорний, Н.К.Ященко, П. Орел, В. Концур при допомозі старости кам'янської волосної управи (більшовика) К.Х. Жовтоухова визволили свого керівника з-під варти. У вересні 1918 року у Водяному створено підпільний військово - революційний штаб, який сформував партизанський загін на чолі з селянином-бідняком М.П. Концуром. Помічником командира загону було призначено колишнього моряка П.А Шевцова, політичним керівником – М.В. Пархоменка, писарем Михайла Матвійовича Пересаду. За короткий час загін зріс до 120 чоловік. У період німецької окупації водянці підтримували зв'язок з нікопольськими більшовиками, якими керував В.Г. Антипов, балковськими - керівник Опанасенко і лепетиськими – керівник Івденко. План організації і виступи партизанського загону села Водяне був затверджений. В цей час посилилась деморалізація німецьких частин і вони відступали з України. Але при окупантах і після їх відходу, ще господарювали гайдамаки. Крім того виникла загроза від білогвардійців, які рухались з півдня, з румунського фронту в Крим і на Дон для формування. Військово-революційний штаб продовжував формування партизанського загону. Одного разу вночі, Н.І. Покутній, учасник селянських виступів у 1905-1907 рр. на центральному кладовищі викопав гроб, у якому знаходилось 22 французьких гвинтівки і патрони, що були заховані ще у 1906 році. Здавали зброю в загін і бійці які прибули з австро-угорського фронту.
На початку весни 1919 року загін Концура М.П. який налічував понад 700 чоловік,
виступив проти білих у напрямку на Перекоп. Він бився проти дроздовського
кавалерійського загону та банд, що діяли в районі Сірогоз, Агайманів, Іванівки,
Строганівки, Павлівки. Дроздовський офіцерський полк пересувався з румунського
фронту на Дон для переформування. У зв’язку з раптовим нападом партизан на
Бреславському мосту, білогвардійський полк був деморалізований і розколовся на
дві частини. На лівому березі Дніпра частина була знищена, взяті великі трофеї
коней і зброї. |
влажность: давление: ветер:
![]()
![]() /городской портал/ Вищі навчальні заклади Запорiжжя Запорізька облдержадміністрація Департамент освіти і науки Запорізької облдержадміністрації On-ляндія. Безпечна веб-країна Інформатика та інформаційні технології в освіті. Кафедра ЗОІППО ![]() ![]() ![]() ![]() Інноватика в сучасній освітіОсвіта Запорізького краю 2018Методичні рекомендації до нового навчального рокуНова Українська школаБагатомовна освітаПочаткова освіта![]() ![]() ![]()
|
Максим Ященко,Николай Ященко © 2021 |
Зробити безкоштовний сайт з uCoz |