Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 20.10.2019, 19:40



Водянська
загальноосвітня школа 
І-ІІІ ст. №1 ім.Ф.О.Окатенка

Меню сайту
Форма входу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 288
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
» РАДИО
  • Шансон
  • Кабриолет
  • Казак FM
  • Шансон 24
  • Стильное Радио
  • Волшебный Шансон
  • Шансон ХИТЫ 70-ых
  • RadioToma
  • Радио Ваня
  • Мелодія
  • Наши песни
  • Ретро

  • Новини ОСВІТА.UA
    Корисні посилання
    Ми на Facebook

    https://sites.google.com/view/kamertonkon/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D1%96%D0%BC-%D0%BF-%D1%8F%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%B0

    http://kaffilosofii.wixsite.com/kafedra-filosofii/blank-e728h

    https://imzo.gov.ua/mizhnarodniy-konkurs-yunih-istorikiv-leleka/

    http://zw.ciit.zp.ua/index.php/%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BF_%D0%92%D1%81%D0%B5%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%22%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%22_2017_%D1%80%D1%96%D0%BA

    https://imzo.gov.ua/zahodi/konkursi-dlya-uchniv-pto/mizhnarodna-gra-zi-svitovoyi-literaturi-sunflower/

    http://www.ciit.zp.ua/index.php/it-project/miksike-v-ukrajini/konkurs-pranglimine

    http://www.ciit.zp.ua/index.php/ourwork/olimpics/olimpbeaver

    http://zw.ciit.zp.ua/index.php/Медіафестиваль_для_учнів_«Знання_-_дороговкази_у_майбутнє»,_2017

    http://kaffilosofii.wixsite.com/kafedra-filosofii/blank-gy4x6

    http://kaffilosofii.wixsite.com/kafedra-filosofii/blank-jwuey

    https://mofizkult-zp.blogspot.com/p/blog-page_1661.html?spref=fb&fbclid=IwAR2z0bkW_cS2H42_Xq4ZijQd9xpfC2jv09WA3cmeVyAiKneQvEdb2L74G00

    https://mofizkult-zp.blogspot.com/p/blog-page_9078.html?spref=fb&fbclid=IwAR3DpwecJOfBK7IpAPe04HXxBZnLCZp0NdnoeTW9GYt6M00Rxc2TJCufMf0

    Форма входу

    З історії села

    З ІСТОРІЇ  СЕЛА ВОДЯНЕ

              КАМЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ

                              ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

     ВОДЯНЕ - один з найстаріших населених пунктів Кам'янсько-Дніпровського району, та один з найбільших. Село розміщене на території 1131 гектар. Воно налічує 2607 дворів, де зараз проживає 5876 чоловік.

    Водянці завжди гордилися своїм селом, а самі мали славу найпрацьовитіших та найзаможніших господарів. Мабуть тому й з року в рік, з десятиріччя в десятиріччя, з віку в вік розквітало село, а "водянський народ" (як самі величають себе водянці) був і є найпотужнішою та найміцнішою громадою.

    Сьогодні Водяне - село з розвинутою інфраструктурою. Тут працюють 4 сільськогосподарські підприємства та 8 селянських фермерських господарств, розвивають власний бізнес 22 приватних підприємця. В селі є своя медамбулаторія, дитячий садочок, будинок творчості (де розвивають свої здібності та проводять змістовно дозвілля як дорослі, так і діти), комунальна служба. Всім цим опікується територіальна громада. Справжнім шедевром архітектури є місцевий храм Покрова пресвятої Богородиці, відбудований декілька років тому. Та й житлові приватні будинки та подвір'я водянців — охайні і своїм виглядом підтверджують, що мешкають тут заможні люди.

            В кожного з нас є мале­нька Батьківщина - це рідне село чи місто, в якому ми наро­дились, де знаходиться рідна домівка, де живуть або жили дорогі та найрідніші для нас люди і батьки, які дали нам життя, і їй ростили нас і навчи­ли любити світ та рідний край. Для своїх односельців такою Батьківщиною є село Водяне.

    А починалось все так.

    Одним з перших повідом­лень про початок заселення села ми знаходимо в спогадах Таврійського єпископа М. Радіонова, який пише, що в 1780 році першими поселенцями цієї місцевості були кріпосні селяни, що втекли від своїх поміщиків з північних губер­ній, солдати-дезертири з цар­ської армії, запорізькі козаки, що після розгрому Запорізької Січі не пішли в інші краї. По­селяючись в землянках, вони утворювали хутори, а потім почали будувати будинки не­далеко один від одного. Міс­цевість була дуже гарна. На південь простягався безкрай­ній дикий степ (саме в цих степах раніше пасли табуни коней кримські татари), на північ між річками Кінські води та Дніпром були розта­шовані плавні з віковими де­ревами і великою кількістю звірів, та озера, в яких можна було руками ловити рибу. За декілька кілометрів на захід закінчувався знаменитий Ве­ликий луг, саме тут Конка впа­дала в Дніпро, на схід більше п'ятнадцяти верств тягнулися так звані кучугури, сипучий жовтий пісок, який вітрами збивало в пагорби!

    Красу цього краю важко передати словами, її тільки треба було побачити власними очима.

            Після приєднання Криму до Росії у 1783 році починає­ться швидке заселення Тав­рійського краю. Князь Г. А. Потьомкін продав казні кріпос­них селян для заселення Таврії. І ось з північних губерній з села Водяного (Водяна Балка) Єлизаветградського повіту, Херсонської губернії, куди входила на той час Катеринославщина, прибуває в ці місця велика група селян (по деяких даних 111 сімей), які й принесли з собою назву села Водяне. Слобода швидко роз­ширювалась. Цих прибулих об'єднувала православна віри тому вони дружно у 1786.році побудували дерев'яний молитвенний будинок в ім'я свято­го Миколи-чудотворця, а у 1792 році вже була освячена нова дерев'яна церква в ім'я цього ж святого, яка у 1823 ро­ці згоріла. Прихожани у 1825 році заклали новий дерев'яний храм. З 1859 року при церкві відкривається церковно-приходська школа. У 1881 році за рішенням сходки селян була закладена кам'яна церква в ім'я Покрови Святої Богородиці, яка з початку XX століття відігравала важливу роль в духовному житті водянців.

            На жаль, в історії духов­ного життя села є і трагічні сторінки. Протоієрей Михайло Чехранов прослужив у Свято-Покровській церкві з 1899 по 1918 рік. Це був священик -людина великої духовності. Не дивлячись на революційні події 1917 року, вірно служив Богу, Церкві і громаді. Але б січня 1918 року атеїстично настроєні активісти водянської громади посадили його з матушкою на лінійку (бричку) і з зв'язаними руками повезли до раніше вирубаної ополонки на річці Конка, прив'язали до них каміння і примусили стри­бати в крижану воду, спочат­ку батюшку Михайла, за ним в ополонку стрибнула і мату­шка Софія. Єдине, що попро­сив батюшка перед смертю — розв'язати їм руки і дати по­молитись. Так своє земне жит­тя віддали протоієрей Михай­ло Чехранов та матушка Со­фія за нашу православну віру. Церковного старосту О. Баби­ча і учасника російсько-япон­ської війни Марка Щербину, які намагалися захистити ба­тюшку, активісти понівечили і забили до смерті. Саме такі ж безбожники у 1937 році зруй­нували кам'яну церкву, дзвін колокола якої було чути за десятки верств...

             Нинішній храм почав бу­дуватись у 1991 році з ініціа­тиви наших односельців І.М. Чорного, В.А. Капленка. Сам Бог у 1992 році направив на службу в село Водяне ниніш­нього благочинного, протоіє­рея Миколу Ступака, який зу­мів не тільки об'єднати водянців на будівництво храму, проя­вив талант будівельника, але й зумів знайти спільну мову з колишнім директором Запорі­зької АЕС (нинішнього депу­тата Верховної Ради) В.К. Бронніковим, який надав неоціне­нну допомогу у будівництві храму. Сьогодні храм Покрови один з кращих в області, по­будованих в період незалеж­ності.    

            З 1796  року село Водяне - велике поселення, де налічу­валось вже 200 дворів. До 1850 року селяни займались в ос­новному скотарством, гончарним ремеслом, рибальством і чумакували. Так як на зерно великого попиту не було, то його сіяли, щоб прогодувати свою сім'ю та на фураж сті­льки, щоб вистачило до насту­пного врожаю. Скотарство було вигідне, бо був попит на худобу в сусідніх губерніях та й для себе селяни одержували не тільки продукти харчуван­ня, але й сировину для одягу та взуття, тому цілі череди волів, корів та овець паслись  в степу та плавнях.

    Вигідно тоді було й чума­кувати. Валки чумаків велики­ми хурами, навантаженими глечиками, мисками, макітра­ми, розвозили їх по селах Таврії та Катеринославщини.

    З оновленням порту в Ма­лій Знам'янці (Кам'янці) з'я­вився попит на зерно і селяни більш активно почали займа­тись хліборобством та садів­ництвом. Сіяли більше жита, а потім пшеницю, ячмінь, просо, льон, кукурудзу. Село інтен­сивно росло. Вже в 1884 році було 848 дворів, де проживало 4946 душ, у яких було 689 пар робочих волів, 394 пари коней, з'явились кам'яні котки, жат­ки, віялки, молотерки. Займа­тись садівництвом було до­сить легко. Посади деревце в землю і воно саме росте, а че­рез декілька років приносить плоди. У 1884 році через Малознаменську пристань було відправлено 101 тисячу пудів пшениці, 272 тис. пудів жита, 140 тис. пудів ячменю. Зро­стала чисельність ремеслеників. В селі було 7 кузниць, 2 бондарні, 2 чимбарні, 52 гон­чарні, 28 вітряних млинів, 2 олійниці, 5 шинків. Ще тоді майновий стан жителів села не був однаковий. Хоч воло­діння землі було спільними, але були заможні і бідні се­ляни. У 1872 році по держав­ному поділу водянська грома­да одержала 16180 десятин землі. 95 сімей були без тяг­лової сили і свою землю здава­ли в оренду, а самі йшли в найми, або на заробітки. 138 господарств мали землю лише до 5 десятин, 248 господарств засівали до 10 десятин, 301 господарство до 25 десятин, 64 господарства засівали до 50 десятин, а 7 господарств мали більше 50 десятин.

              З кожним роком село збі­льшувалось. В кінці XIX сто­ліття вже було 1362 двори, де проживало 9730 душ. Завдяки працездатності водянських селян виникла потреба нових земель і тоді громада у 1902 році через Селянський банк придбала у кредит на 55 років землю у Герцевіци 6416,06 десятин землі за 1030900 руб­лів. Община формувала поря­док наділу та спадщини землі. Якщо селяни виходили з об­щини, то їм наділялась орна і присадибна земля, бездітна вдова користувалась землею чоловіка все життя, або до слідуючого заміжжя.

               Столипинська аграрна реформа   1905 року поглибила класове рогшарування селян. Частина селян вийшла з общини, продала багатим і за­можним свої наділи і виїхали в Аклюминську область. Зро­стала кількість сільського пролетаріату. Так, у 1914 році з 1481 двора приписаних до общини - 159 повністю відда­вали землю в оренду і йшли на заробіток. Найбільш заможні селяни скупляли землю і виділялись в окремі хутори. У 1920 році селянська община відселила з 600 дворів молоді сім'ї на землі, що були придбані у Герцевіци. Так заселя­лось село Нововодяне, або йо­го довго називали Батькобросівка. Йшла громадянська вій­на і так, як село Водяне було розташоване не переправі через річки Дніпро та Конку, то пересування військових частин важким тягарем лягло на плечі селян. Як білогвар­дійці так і червоноармійці примушували водянців да­вати їм продукти харчування, коней, упряж та брички (збереглися архівні матеріали в кого скільки взяли коней та бричок). Селяни залишались без тяглової сили. Особливо тяжкий був 1921 рік. Засуха в південних районах привела до голоду. З поверненням радян­ської влади був створений комітет незаможних селян, продовольчі загони відбирали у селян зерно і розподіляли серед голодуючих.

                 Восени 1921 року по іні­ціативі комітету незаможних селян була створена комуна „Зоря світлого майбутнього", в яку спочатку війшли 23 сім'ї - з них було працездатних 55 душ і 38 неповнолітніх. Комуні надавався кредит посівним матеріалом і технікою, вона проіснувала деякий час (збе­рігся список членів комуни та її статут). Масова колективі­зація в селі почалася в 1929 році і завершилась в основному у 1931 році.Було організовано 3 колгоспи ім. Калініна, „Штурмовик" і „Перекоп , а також організована промар­тіль „Перемога" по виготовле­нню меблів із лози та в'язанню віників із проса.

             Поки що немає архівних матеріалів про перший період становлення колгоспів та про голод 1933 року, але з розпо­відей старожилів відомо, що це був досить таки важкий період в історії села.

               29 квітня 1934 року, в день п'ятої річниці народження со­ціалістичного змагання в пе­редовому колгоспі ім. Калініна зібрався районний з'їзд кол­госпників, який накреслив шляхи піднесення економіки колгоспів.

              У роки довоєнних п'яти­річок колгоспники Водяного добились значних успіхів у розвитку сільськогосподар­ського виробництва. У колгос­пах з'явились тваринницькі ферми, де було 450 корів, 500 коней, 2500 свиней, на ланах працювало 32 трактори, 9 комбайнів, 16 сівалок. Пере­довики виробництва стали учасниками Всесоюзної сіль­ськогосподарської виставки.

             Малу срібну медаль ВСГВ одержав бригадир колгоспу ім.. Калініна Юхим Безрідній, який виростив по 23,1 ц з га проса, бригадир П. Буряк, польовод В. Єременко, голова колгоспу ім. Калініна Трохим Білик. З наближенням фронту до І5 липня 1941 року завдяки самовідданій праці жінок, підлітків, людей похилого віку весь врожай було зібрано, почалась евакуація худоби та техніки на схід. Серед тих, хто гнав худобу на схід, були одно­сельці Іван Скрипник, Іван Яременко, Витюгов, Михайло Капля, Галина Калініченко.

              Як працювали селяни в колгоспах в період окупації з 1941 по 1944 рік, треба ще вив­чати, бо цей період навмисно пропускали, а відомо, що се­ляни продовжували працюва­ти в колгоспах в цей важкий час під наглядом німців та поліцаїв.

             6 лютого 1944 року село було звільнено від фашистів. Всі поля були в ямах   від бомб та снарядів, стояла розбита техніка, лежали вбиті солдати свої і чужі Підлітки та жінки своїх зносили до ями, німців ховали серед поля. З підлітків був створений загін, який після короткочасного навчання розміновував поля. Серед тих, хто ризикуючи своїм життям очищав поля від мін, був Г.О. Оверко, М.С. Шелята.

               В період окупації була на­несена велика шкода сільсь­кому господарству. В колгос­пах залишилось лише 4 трак­тори, 2 комбайни, 2 молотарки, 7 сівалок і декілька плугів. Трудівники села — жінки, під­літки в 1944 році орали землю коровами і навіть копали лопатами, волочили граблями, косили косами пшеницю. Жінки впрягались в тачки і везли це зерно в м. Кам'янку-Дніпровську на елеватор. Можна назвати сотні прикла­дів самовідданої праці селян. Так, 70-річний О.С. Круть, працюючи сторожем, ремон­тував реманент, протягом зи­ми виготовив 45 граблів. 63-річний Т.Б. Бабич відремон­тував вальцову машину, мо­лотарку. На збирання врожаю в 1944 році вийшло понад 700 жінок. Неймовірними зусил­лями врожай зібрали своєча­сно. До 1948 року Завдяки ге­роїчній праці селян колгоспи досягли довоєнного рівня. Мо­лодь села не тільки працювала в колгоспах, але й була мобі­лізована на відбудову Дніпрогесу та шахт Донбасу. Під час відбудови Дніпрогесу бригада, яку очолювала Настя Капленко з колгоспу ім. Леніна, нагороджена перехідним Чер­воним Прапором обкому ком­сомолу і управлінням будівни­цтва. Бригада колгоспу „Пе­рекоп" (бригадир Оверко), працюючи на кам'яному ка­р'єрі на протязі всього періоду утримувала перехідний Чер­воний прапор. Бригада кол­госпу ім. Калініна - бригадир Віра Мала виконувала зав­дання на 128%, за що 35 чоло­вік були відмічені грошовими преміями. Зароблені гроші молодь перерахувала на бу­дівництво ескадрил' ї військо­вих літаків.

                 З року в рік селяни до­сягали нових успіхів. Так, ланка колгоспу ім..Леніна , яку очолював комсомолець П.Д.Скупий в 1953 році виростила врожай кукурудзи по 115 ц з га. Про нього писала газета «Знамя комунізму».

             На протязі багатьох років високих показників добивався комбайнер М.І. Бова, за що йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці, трактористка Марія Кодінцева та бригадир тракторної бригади І.Ф. Живогляд на­городжені орденом Леніна, комбайнери І.С. Кудінець, І.А. Малий, АЛ. Оверко — орде­нами Трудового Червового прапору. В 1954  році учасникаміі ВДНГ з Москві були бригадири П. Капля, Д. Лукашов, Н. Капленко, голови колгоспів ім. Калініна та ім.Леніна. З 1955  року стала працювати зрошувальна система , яка охопила більше 2 тис. га. 23 квітня 1957 року на базі колгоспів ім. Леніна, ім. Калініна був створений рад­госп „Водяне", якому було пе­редано 14700 га землі, 45 трак­торів, 8 комбайнів та 2700 голів ВРХ. В радгосп вступило 1600 працездатних жителів села.

             З початку створення рад­госпу з 1957 року и по 1991 рік, тобто до розпаду Радянського Союзу та проголошення Неза­лежності України, держава виділяла великі кошти для за­безпечення радгоспів всім не­обхідним. Це був період най­більшого виробництва овочів, зерна, м'яса, молока, яєць - період оновлення матеріаль­но-технічної бази господарст­ва. Особливого піднесення радгосп „Водяне" досяг при керівництві ним Г.М. Зубко. При активній підтримці пар­тійної, профспілкової та комсомольської організацій, які в свій час очолювали досвідчені ветерани війни та праці А.П. Денисенко, А.Х. Нечаєнко, П.В. Буряк, М.М. Герман, в колективах розгорну­лось соціалістичне змагання за комуністичне ставлення до праці. Передові комбайнери В.П. Дуля, ІМ. Гнатієнко, В.І. Квач, А.С. Катишкін, І.О. Білик, В.М. Гнатієнко за сезон збирали зернові з площі до 300 га, намолочуючи 800-900 тонн зерна. Більшість з них їздили допомагати в збиранні вро­жаю братньому монгольсько­му народу. На весь район ві­домі були ланкові механізова­них ланок по вирощуванню кукурудзи на зерно і соняш­ника В.С. Калініченко, М.А. Косинський, М.Я. Василенко, ЇМ. Білик.

             Не шкодуючи сил та здо­ров'я перевиконували завдан­ня механізатори В.І. Комиш-ній, Ф.Я. Березняк, М.М. Ове­рко, Ф.І Концур, В.Д. Кондратенко, II Оверко, В.І. Соколов. Уміло керували своїми меха­нізаторами бригадири трак­торних бригад Г.М. Лифар, М.М. Калініченко, В.Ф. Си­доренко, І.А. Черниш. Колек­тив автопарку, яким довгий час керували завідуючий Г.Д. Піддубній та механік В.Т. Ря­буха, завжди був опорою всього радгоспу.Інженери радгоспу «Водяне» Ф.А.Василенко, В.П.Венжега, В.А.Гончаренко постійно дбали, щоб була відремонтована техніка й налагоджений виробничий цикл. Вмілі орга­нізатори сільськогосподар­ського виробництва керуючі відділками В.І. Павленко. П.Я. Рудоман. В.Ф. Гура та парниководи Т.Т. Скрипник, Л.Ф. Галушка, агрономи В.М. Дмитрієв, В.М. Коваленко, М.Г. Волошин, все робили, щоб був високий врожай, щоб щедро родили радгоспні лани. Ко­лектив електроцеху, яким в свій час керували Г.І. Маєвський, В.Ф. Гальчинський, А.І. Скрипник забезпечував по­стачання електроенергії всьо­му господарству безперебійно.

              Організацію  змагання в радгоспі „Во­дяне" була важливим стиму­лом у роботі. У рухові за кому­ністичне ставлення до праці приймало участь 569 чоловік, 141 було присвоєно звання „Ударник комуністичної пра­ці", до кожного свята пере­можці змагання нагороджувалися почесними грамотами та грошовими винагородами, 23 працівники удостоєні звання „Кращий за професією".

             На полях радгоспу „Водя­не" працювало 113 тракторів, 14 комбайнів, 58 автомашин, томатоуборочні, сіноуборочні, кукурудзоуборочні комбайни. При допомозі шефів з м. Запо­ріжжя побудований дитячий комбінат, будинки для пересе­ленців, гуртожитки на МТФ, Дві середні школи, парникове господарство, приміщення головної контори та сільської ради, крамниці. Тобто оновлю­валося господарство, розбудо­вувалася соціальна сфера і господарства селян. Заможни­ми ставали водянці, встигаючи працювати на виробництві та присадибних ділянках.

    На жаль, з проголошен­ням Незалежності України з 1992 року державою, урядами та Президентами Л.М. Крав­чуком та Л.Д. Кучмою поча­лася проводитись програма знищення державного секто­ру економіки України та сіль­ського господарства. Постави­вши у скрутне становище сільське господарство, при­криваючись непослідовними заходами по реформуванню аграрного сектору майно, на­жите державою та трудівни­ками села, розкрадалось та розбазарювалось. Нові форми господарювання КСП та ТОВ привели до банкрутства ко­лись таки міцного господар­ства, як радгосп „Водяне". Поява фермерства та під­приємництва в сільському гос­подарстві однозначно справа

    Календар
    «  Жовтень 2019  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031
    Пошук
    Архів записів
    Друзі сайту

    Телеканал УТ-1

    Телеканал ЗАПОРІЖЖЯ

  • Газета "Новини дня"
  • Газета "Знамя труда"
  • Каменка-Днепровская
    /городской портал/
  • Вищі навчальні заклади Запорiжжя

    Запорізька облдержадміністрація

    Департамент освіти і науки Запорізької облдержадміністрації

    Запорізька область.ІСУО

    Курс ШКОЛА

    Острів ЗНАНЬ

    On-ляндія. Безпечна веб-країна

  • ЗапоВики
  • Інформатика та інформаційні технології в освіті. Кафедра ЗОІППО

  • Інноватика в сучасній освіті

    Освіта Запорізького краю 2018

    Методичні рекомендації до нового навчального року

    Нова Українська школа

    Багатомовна освіта

    Початкова освіта

    ucojo.gif
  • ucojo.gif

    Цей день в історії
    Свята України
    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Календар України

  • Максим Ященко,Николай Ященко © 2019
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz